Міжнародний Союз з охорони нових сортів рослин
Міжнародний Союз з охорони нових сортів рослин, що відомий під назвою УПОВ, є міжурядовою організацією, штаб-квартира якої розташована у Женеві. Скорочення "УПОВ" є похідним від французької назви організації – "Union internationale pour la Protection des Obtentions Vegetales" (UPOV).
УПОВ заснований Міжнародною конвенцією з охорони нових сортів рослин ("Конвенція УПОВ"), яка була підписана в Парижі у 1961 році. Конвенція набула чинності в 1968 р. і переглядалась в Женеві в 1972 р., 1978 р. і 1991 р. Акт 1978 р. набув чинності в 1991 р. Акт 1991 р. набув чинності в 1995 р.
Мета Конвенції УПОВ полягає у забезпеченні визнання державами-членами Союзу досягнень селекціонерів, що займаються створенням нових сортів рослин шляхом надання на них виключного права власності на основі ряду однорідних і чітко обговорених принципів. Для отримання охорони новий сорт повинен бути:
(і) відмінним від існуючих загальновідомих сортів,
(іі) достатньо однорідним,
(ііі) стабільним і
(iv) новим у тому розумінні, що він не повинен бути предметом комерційного збуту до певних дат, встановлених шляхом посилання на дату подання заявки на надання охорони.
Акти 1978 р. і 1991 р. встановлюють мінімальний об'єм охорони і надають державам-членам можливість врахування у власному законодавстві національних умов.
Відповідно до Акту 1978 р. мінімальний обсяг права селекціонера передбачає необхідність отримання попередній згоди власника для виробництва з метою комерційного збуту, пропонування до продажу та продаж посадкового матеріалу сорту, що охороняється. В Акті 1991 р. містяться більш докладні положення, які регулюють дії по відношенню до посадкового матеріалу, у зв'язку з якими необхідно отримання дозволу володільця. У виключних випадках, але тільки тоді, коли у володільця не було розумної можливості використатися своїм правом у зв'язку з посадковим матеріалом, його дозвіл може знадобиться у зв'язку з будь-якою з вказаних дій, що здійснюються по відношенню до зібраного матеріалу сорту.
Право селекціонера надається на обмежений термін, по спливу якого сорти, що охороняються таким правом, стають суспільним надбанням. Виходячи з суспільних інтересів і щоб уникнути можливих зловживань, право селекціонера підлягає контролю.
Важливо зазначити, що право селекціонера не застосовується при використанні сорту для дослідницьких цілей, включаючи використання для цілей селекції, тобто створення нових сортів рослин.
У підсумку, сільське господарство, садівництво, лісове господарство і кінцевий користувач отримують вигоду від додаткового стимулу, якій право селекціонера придає створенню нових сортів, що відповідають потребам людини.
Нові сорти рослин охороняються з метою сприянню розвитку сільського господарства а також захисту інтересів селекціонера.
Поліпшені сорти є необхідним і вигідним у економічному сенсі елементом кількісного і якісного розширення виробництва продуктів харчування і отримання джерел енергії і сировини, що відновлюються.
Створення нових сортів рослин потребує значних знань, трудових витрат, матеріальних ресурсів, коштів і часу. Отримання певних виключних прав на новий сорт створює кращі можливості для успіху селекціонерів при компенсації власних розходів і отриманні додаткових коштів для наступних капіталовкладень. Відсутність охорони прав селекціонера робить ці цілі важко досяжними, оскільки ніщо не заважає третім особам займатися розмноженням посадкового матеріалу сорту, що створений селекціонером, і здійснювати комерційний збут без всілякого визнання його праці.
Становлячись членом УПОВ держава заявляє про свої наміри охороняти права селекціонерів на основі принципів, що отримали міжнародне визнання і підтримку. Вона надає національним селекціонерам можливість отримувати правову охорону в інших державах-членах Союзу і стимулює іноземних селекціонерів до вкладення коштів в селекцію рослин і виробництво посадкового матеріалу на власній території. Членство в УПОВ дає державі можливість ділиться власним досвідом і використовувати досвід інших держав-членів УПОВ, а також вносити свій вклад у розвиток світової селекційної роботи. Для досягнення цієї цілі необхідні постійні зусилля по розвитку співробітництва на міжурядовому рівні, що припускає допомогу спеціалізованого секретаріату.
Основна діяльність УПОВ заключається у сприянні розвитку міжнародної гармонізації і співробітництва, головним чином між державами-членами Союзу, а також в наданні допомоги державам у підготовці законодавств у сфері охорони прав на сорти рослин. Для ведення успішної міжнародної торгівлі потрібні однорідні і, як мінімум, взаємо порівнянні правила.
Факт того, що Конвенція УПОВ визначає основні концепції охорони сортів, які підлягають обов'язковому включенню до національних законодавств держав-членів Союзу, веде до більшої взаємної відповідності цих законодавств і сприяє більшої однаковості при практичної реалізації систем охорони. Ця однаковість посилюється, по перше, за рахунок здійснення в межах УПОВ конкретної діяльності, спрямованої на розробку рекомендацій, типових угод і форм, і, по друге, за рахунок ролі УПОВ, як форуму для обміну думками і досвідом.
В УПОВ розроблено докладне зведення загальних принципів для проведення експертизи сортів рослин на предмет наявності відмінних ознак, однорідності і стабільності та прийняті більш конкретні рекомендації по відношенню більше ніж 200 родів і видів рослин. Ці документи постійно уточнюються і їх дія розповсюджується на все більшу кількість видів і родів рослин. Застосування цих документів не обмежується охороною сортів, воно охоплює і інші сфери, наприклад, створення національних переліків і сертифікацію посадкового матеріалу.
Більш тісна співпраця між державами-членами Союзу здійснюється у сфері експертизи сортів рослин. Вона заснована на домовленостях, у відповідності до яких одна держава-член Союзу проводить експертизу на прохання інших держав або одна держава-член Союзу у якості основи для прийняття рішення про надання права селекціонера приймає до уваги результати експертизи, отримані іншими державами. Шляхом таких домовленостей держави-члени Союзу можуть скорочувати витрати у зв'язку з практичним застосуванням національних систем охорони, а селекціонери, при відносно низьких витратах, мають можливість отримати правову охорону в декількох державах.
Держави-члени УПОВ і Секретаріат УПОВ підтримують контакти і оказують юридичну, адміністративну і технічну допомогу урядам все більшої кількості держав, що проявляють зацікавленість до діяльності Союзу, а також до охорони прав на сорти рослин. Регулярні контакти підтримуються також з багатьма міжурядовими і міжнародними організаціями.
Інформація про розвиток законодавства в сфері охорони сортів у світі публікується у Бюлетені "Plant Variety Protection" (Охорона сортів рослин).
Рада УПОВ складається з представників членів Союзу. Кожна держава, що є членом Союзу, має в Раді один голос. У відповідності до Акту 1991 року для деяких міжурядових організацій також передбачена можливість стати членом Союзу. Завданням Ради є забезпечення інтересів і сприяння розвитку УПОВ, а також прийняття програми і бюджету Союзу. Чергові сесії Ради проводяться раз в рік, в разі необхідності можуть скликатися надзвичайні сесії. Рада заснувала ряд комітетів, які засідають один чи два рази на рік.
Керівництво Секретаріатом УПОВ (так зване "Бюро Союзу") здійснює Генеральний секретар. На основі Угоди про співробітництво, яка укладена з Світовою організацією інтелектуальної власності (СОІВ) – організацією, яка входить до системи Організації Об’єднаних Націй (ООН) – Генеральний директор СОІВ є Генеральним секретарем УПОВ. Генеральному секретарю допомагає замісник. Бюро має штат міжнародних співробітників.
На даний час членами УПОВ є 67 держав:
Албанія; Аргентина; Австралія; Австрія; Азербайджан; Білорусь; Бельгія; Болівія; Бразилія; Болгарія; Канада; Чилі; Китай; Колумбія; Коста Ріка; Хорватія; Чеська Республіка; Данія; Домініканська Республіка; Еквадор; Естонія; Європейській Союз; Фінляндія; Франція; Грузія; Німеччина; Угорщина; Ісландія; Ірландія; Ізраїль; Італія; Японія; Йорданія; Кенія; Киргизія; Латвія; Литва; Мексика; Марокко; Нідерланди; Нова Зеландія; Нікарагуа; Норвегія; Панама; Парагвай; Польща; Португалія; Республіка Корея; Республіка Молдова; Румунія; Російська Федерація; Сінгапур; Словаччина; Словенія; Південна Африка; Іспанія; Швеція; Швейцарія; Трінідад і Тобаго; Туніс; Туреччина; Україна; Великобританія; Сполучені Штати Америки; Уругвай, Узбекистан; В’єтнам.
Документи УПОВ (неофіційний переклад)